21 серпня 2018
Olga Volkova літературна рецензія, ...
«ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНЫ…»? Коментар до роману Івана Корсака «За серпанком, загадковим серпанком» (К.: «Ярославів Вал», 2018)
18 жовтня 2017
Тетяна Дігай літературна рецензія
Божий дар пересмішника
11 вересня 2017
Тетяна Дігай література, ...
Жива валюта таланту
19 червня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Сага про душі на роздоріжжях
17 травня 2017
Olga Volkova література, ...
Торжество пам’яті
21 квiтня 2017
Olga Volkova література, ...
Інтелігенція на перехрестях долі
21 квiтня 2017
Olga Volkova літературна рецензія, ...
Здолавши тернистий шлях
9 березня 2017
Яр Левчук література, ...
“Ностальгія” Євгенії Кононенко: У пошуках втраченого Києва
9 березня 2017
Світлана Патра література, ...
Роздуми Петра Таланчука про Україну та її шлях до щастя – у книзі публіцистики «Прозріння»
11 лютого 2017
Яр Левчук література, ...
Андрій Кокотюха у новому романі розправляється із русофілами і рекламує Львів початку ХХ ст.
Анонім ↓
Рецензія на книгу Любка Дереша "Поклоніння Ящірці"
Yaroslava (анонімно) ↓
Троянда Василя Стефаника як символ життя і смерті
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
женя (анонімно) ↓
Історія про псячого Миколку
читатель (анонімно) ↓
«Ловець у житі» Селінджера: нонконформізм, бунт, протест
lol (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Анонім ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Паша (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Галина (анонімно) ↓
«Поліанна». Гра в радість - грають всі!
Про те, що не все так добре у нашому світі всі знають давно, проте дуже мало людей намагаються сказати про таке вголос. Певно тому, що вважають, що рано чи пізно кожен має сам дійти до такого висновку. Що рано чи пізно кожен homo sapiense, якщо він дійсно-таки sapiense, пройшовши безліч випробувань та сотні разів підкорившись долі, усвідомлює, що справедливість існує, але не тут і не зараз. Ми часто нарікаємо на те, що наша Україна квазідержава, що, мовляв, у нас все є, але тільки на папері і тільки для вибраних, що все, що декларується, ніколи не виконується, а те, що робиться ніяк не позначається на нашому житті. Ми вважаємо, що ми одні такі – живемо за писаними законами у світі, де вони ніколи не діяли. А що як десь тут, зовсім-зовсім близько існує держава, яка живе взагалі не за юридичними законами, а за законами фантасмагорії? Держава, у якій вже давно змішалися поняття правди і брехні, в якій слово матеріальне хоча б тому, що це єдине, що в кожної людини є і чого влада ще не спромоглася до кінця приватизувати? Що як ця держава – така близька і знайома – пропонується нам декотрими політиканами як вирішення всіх наших власних проблем?