В шкірі Слапчука. Рецензія на книгу "Сліпий дощ" В.Слапчука
Розкушуючи цукерку з яскравою обгорткою – потрапляєш на гидоту, яка, певно, давно вже зіпсована часом. Знімаючи з людини шкіру, яку вона носить, – відчуваєш, що вона не менш за ту цукерку давно зіпсовану часом. І грошима, і авторитетом, а також думками "а про нас подумають сусіди? Адже ми такі авторитетні люди!" – банальною егоїстичністю.